Україна входить у період, коли масштаб відбудови неможливо забезпечити лише за рахунок державного бюджету, грантів і міжнародних кредитів. Для порівняння, у 2025 році Україна отримала $52,4 млрд зовнішнього фінансування. Водночас новий іноземний капітал оцінюють лише у $0,4–0,9 млрд на рік. Тобто співвідношення – понад 50:1 на користь боргів і допомоги.

Хоча боргове фінансування допомагає пережити кризу, саме прямі інвестиції створюють активи, бізнеси, робочі місця, технології та майбутні податкові надходження. Тому стратегічне завдання наступного етапу – перейти від фінансування України до інвестицій в Україну. Цей перехід потребує нової інституційної архітектури, одним із рішень якої є створення Київського міжнародного фінансового центру (KIFC).

Успішний KIFC має виконати п'ять конкретних завдань.

• Мобілізувати міжнародний та український інституційний капітал, створити механізм для пенсійних, інфраструктурних та суверенних фондів, страховиків, компаній з управління активами, фондів PE/VC та інших інвесторів.

• Запустити проєкти, які зараз стоять на паузі, особливо в енергетиці, інфраструктурі, логістиці та інших капіталомістких секторах.

• Створити інвестиційний ринок навколо українських активів. Інвесторові потрібен не лише вхід, а й зрозумілий вихід: злиття і поглинання, вторинні угоди, ринки капіталу, IPO або продаж стратегічному інвестору.

• Знизити так званий сприйнятий ризик. Ризики війни неможливо повністю усунути, але їх можна структурувати, страхувати, гарантувати і розподіляти.

• Вбудувати Україну в глобальну фінансову інфраструктуру. Україна має стати не країною, яка постійно шукає наступний грант чи кредит, а країною, яка матиме зрозумілий механізм залучення глобального капіталу.